Сьогодні, 6 січня, дванадцятий день Різдва за традиційним церковним календарем, офіційне завершення Різдвяних свят і початок Богоявлення, яке триває до дня перед Великим постом.
Свято Богоявлення вшановує візит волхвів зі сходу, або трьох царів, яким було дано одкровення, або «прозріння», про втілення Христа як немовляти Ісуса.
Ще століття чи два тому свято Богоявлення було важливішим за Різдво. В іспаномовному світі, наприклад, більшість дітей отримують свої різдвяні подарунки саме на Dia de los Reyes (День трьох царів). Минулого вечора багато іспанських дітей залишили під дверима свої черевички, сподіваючись, що вранці знайдуть у них подарунки від трьох царів.
Цього року багато українців відмовилися від православної традиції і святкували Різдво 25 грудня, відповідно до західної практики. Росія, а також інші православні країни, такі як Чорногорія, Сербія, Македонія, Молдова, Білорусь, Вірменія, Грузія і Казахстан, продовжують дотримуватися старішого і менш точного юліанського календаря (Julian calendar), святкуючи Різдво сьогодні або завтра.
У 1582 році, коли Папа Григорій XIII запровадив григоріанський календар (Gregorian calendar), більшість протестантських країн побоювалися цього переходу як змови з метою придушення Реформації. У той час як католицька Європа прийняла його відразу, німецькі, голландські, швейцарські та скандинавські протестанти зробили це лише у 1700 році. Британці та їхні американські колонії перейшли на новий час тільки 1752 року, перестрибнувши з 2 вересня на 14-те наступного дня. (Бенджамін Франклін пожартував у своєму альманасі: «…яка благодать для тих, хто любить поспати, – спокійно лягти другого числа цього місяця і не прокидатися до ранку чотирнадцятого!»).
Знак надії
Хоча ми можемо думати про Богоявлення як про завершення сезону Різдвяних свят, воно має нагадати нам, що Боговтілення вказує на послання, яким ми маємо жити цілий рік. Це обіцянка прийдешнього, знак надії, хоч би якими похмурими не були поточні новини.
«Народився Спаситель», – сповістили ангели. Як саме Він принесе спасіння, не знали ні пастухи, ні волхви, ні Йосип з Марією. Вагітній Божим майбутнім Марії залишалося лише розмірковувати над усім цим у своєму серці. Було ясно, що щось відбувається, що в Божому плані настає новий етап. Було чого очікувати.
Повертаючись до нашого звичного життя, замислімося над значенням Боговтілення для цього року. Ми також повинні жити, як вагітні Божим майбутнім, очікуючи розкриття Його задумів, але знаючи, що повне розуміння поки що вислизає від нас. Ісус прийшов, щоб відновити первісні Божі цілі… для всього. Тому наше життя у всіх сферах повинно відбуватися у світлі цього майбутнього.
Богоявлення нагадує нам про Божу місію щодо всіх народів. Волхви були першими язичниками, які визнали Ісуса «царем» і таким чином сповістили про Нього всьому світові. Семен проголосив, що ця Дитина буде «світлом на просвіту поганам» (Луки 2:32). Богоявлення закликає до зцілення розділень, спричинених фанатизмом та упередженнями – тема, над якою варто замислитися в нинішньому кліматі посилення ксенофобії в Європі.
Гостинність
Ця відкритість до інших починається з наших власних домівок. У цьому полягає сенс поширеної в багатьох європейських країнах практики «малювання крейдою на дверях» – як на фото вище. Ці рядки цифр і букв, написані крейдою на одвірках під час святкування Богоявлення, зберігаються протягом усього року. Це може здатися досить езотеричним і таємничим для таких, як я, з менш традиційного церковного середовища, але насправді має глибокий біблійний зміст і нагадує нам про наше покликання виявляти гостинність до всіх.
Формула починається і закінчується двозначними числами, які представляють календарний рік, що тільки починається. Літери C, M і B написані між цифрами і з’єднані хрестиками: наприклад, 20+C+M+B+24 для року 2024. Хрестики символізують Христа. Літери C, M і B – це ініціали традиційних імен волхвів (Каспар, Мельхіор та Балтазар [Caspar, Melchior, Balthasar]), що нагадують про латинське благословення Christus Mansionem Benedicat, яке означає «Нехай Христос благословить цей дім».
Напис крейдою на дверях запрошує Божу присутність у дім, подібно до того, як Святе сімейство виявило гостинність до волхвів (а отже і до всіх язичників). Це називають «освяченням дому як місця християнської гостинності, безпечного і мирного форпосту Царства Божого у світі, оселі зцілення і відпочинку».
Нехай цього року наші домівки стануть відправною точкою для втілення цього майбутнього «як безпечні та мирні форпости Царства Божого».
У вівторок, 9 січня, о 18:00 за центральноєвропейським часом я поспілкуюся з румунською політичною діячкою та активісткою Флорікою Черечес про її участь у громадському житті як дружини, матері та бабусі.
До наступного тижня,
