Минулої п’ятниці, майже за рік після того, як Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила COVID-19 глобальною пандемією, ми з дружиною сіли в літак в Окленді – ми поверталися до Європи, провівши три місяці в незвично вільній від коронавірусу Новій Зеландії.
Наше повернення до Амстердама – після трьох жахливо тихих аеропортів, куди ми прибували на нашому шляху додому, – стало суворим нагадуванням про те, що ненормальне все ще є нормою. Нормальність залишається ненормальною. Хоча нам хочеться вірити, що масштабна вакцинація може незабаром відновити «нормальний» спосіб життя, експерти попереджають, що серйозні наслідки пандемії COVID-19 можуть тривати до 2022 року і в наступний період.
Неефективні програми вакцинації, вороже ставлення до вакцинації, поява нових штамів вірусу і небажання впертого населення погоджуватися з обмеженнями, покликаними стримувати поширення хвороби, – все це може перешкоджати швидкому поверненню до звичних подорожей, торгівлі та системи постачань.
Якщо не буде досягнута безпрецедентна глобальна співпраця з припинення поширення вірусу по всьому світу, включно з відмовою від патентів на вакцини, диверсифікацією виробництва вакцин і підтримкою доставки вакцин в бідні країни, до нормального стану ще два або три роки. Носіння масок, фізичне дистанціювання, гігієна рук, тестування, відстеження контактів і карантин триватимуть доти, поки не буде досягнутий високий рівень імунітету населення.
Країни з високим рівнем доходів цілком можуть мати можливість вакцинувати більшість свого населення на початок 2023 року, що дозволить відновити міжнародне сполучення між деякими країнами з низьким рівнем поширення інфекції, а також відкрити підприємства, ресторани і школи. Однак більшості бідніших країн доведеться почекати до наступного року. Тільки щедра і постійна допомога багатших країн може змінити це.
Християни, як ніхто інший повинні реагувати на цю глобальну кризу проявом довіри, відповідальності та солідарності, а також розважати над порушеними етичними і теологічними проблемами. Таким є висновок документа, що підкріплює цю позицію, опублікованого в цьому місяці Тематичною групою з питань науки, нових технологій та християнської етики Конференції європейських церков. Нижче подано його короткий виклад.
Жити в нашому світі сьогодні означає залежати від інших, підкреслюється в документі. Це вимагає елементарної довіри, без якого людське життя не може процвітати. Як частина спільноти кожна людина несе відповідальність за благополуччя свого ближнього; а також за загальне благо, вибір на користь солідарності.
Довіра
Довіра не означає сліпу й бездумну впевненість, але перебуває в тісному зв’язку з критичним дослідженням. Проте Павло говорить нам все випробовувати і твердо триматися доброго (1 до Солунян 5:21). Якщо ми не віримо в доброзичливість інших, спільне життя неможливе.
На думку більшості вчених, нинішні вакцини, схвалені в Європі, безпечні; тобто серйозних побічних ефектів дуже мало, а потенційні довгострокові ефекти будуть відслідковуватися. Незважаючи на те, що вакцинація не є чудодійним засобом, вона є важливим і ефективним способом стримування пандемії, беручи до уваги поточний стан наших знань.
Вакцинація, як і наукові знання і дослідження, може стати благословенням або прокляттям для людства, але сама по собі не є ні добром, ні злом. Мета і практика завжди повинні критично оцінюватися з точки зору етики. У виняткових ситуаціях, таких як пандемія, необхідно зважити ризики. Виняткові ситуації ставлять перед теологією і етикою нові запитання, на які не завжди можна відповісти за допомогою традиційних моделей мислення. (Ось дійсно інформативне пояснення, дане християнським експертом, щодо того, що вакцина не містить ембріональних клітин).
Відповідальність
Зробити щеплення – значить діяти відповідально по відношенню до ближнього. Широкомасштабна вакцинація знижує навантаження на системи охорони здоров’я. Проте вакцинація є потенційним компромісом щодо недоторканності тіла. Не применшуючи значення цього втручання, ми вважаємо його теологічно виправданим, тому що з християнської точки зору раціональний і відповідальний розум людини і його фізичне тіло нерозривно пов’язані. Сам Ісус говорить: «Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її» (Від Марка 7:15). Відповідальна поведінка по відношенню до ближнього може також змусити нас обмежити наше право на фізичну недоторканність.
З християнської точки зору, ми вважаємо, що необхідно робити все можливе, щоб захистити наших ближніх і служити загальному благу. Не обмежуючи свободу вибору людей щодо відмови від вакцинації, кожному повинна бути надана можливість пройти вакцинацію.
Солідарність
Це моральний обов’язок – насамперед захищати найбільш вразливих людей. У багатьох країнах з високорозвиненими системами охорони здоров’я є кошти для закупівлі вакцин, які сьогодні доступні тільки в обмежених кількостях. Ісус пропонує нам діяти солідарно з тими, хто у важкому становищі через бідність (Матвія 25:40). Християнська солідарність та справедливість вимагають рівного доступу до вакцинації. Тому ми закликаємо до глобальної співпраці щодо справедливого розподілу вакцин, зокрема і серед бідних країн.
Духовні лідери мають особливу довіру серед віруючих. Всі, хто несе духовну відповідальність в церквах і релігійних общинах, повинні сприяти відкритій дискусії, вільній від нагнітання страху перед вакцинацією.
До нормального способу життя в глобальних масштабах ми повернемося не скоро. Чому б не скористатися цим документом і не почати обговорення того, як ми можемо зростати в довірі, відповідальності та солідарності?
P.S. Останній випуск «Шуманських бесід» ви можете переглянути за посиланням:
До наступного тижня,
