Завтра, 9 травня, День Європи – день, коли слід замислитись про приналежність до багатонаціональної європейської сім’ї. Це день, який у різних країнах Європи як відзначають, так і ігнорують.
Аби простежити історію цього дня, ми вирушимо до села Ко, розташованого на висоті тисячу метрів у швейцарських горах, з видом на Женевське озеро та французькі Альпи – одним з найзахоплюючих краєвидів у світі. Готель «Caux Palace», відкритий тут у 1902 році, був найсучаснішим, найрозкішнішим і найбільшим готелем з коли-небудь побудованих в Швейцарії. Схожий на казковий диснеївський замок, з великими і маленькими вежами, оздобленими орнаментом з різнокольорових кахлів, він приваблював багатих і впливових людей в період з Прекрасної епохи і до Першої світової війни.
Під час Другої світової війни він став притулком для льотчиків-союзників, угорських євреїв та інших біженців. У 1942 році молодий дипломат з міністерства закордонних справ Швейцарії Філіп Мотту почав мріяти про те, щоб знайти місце, де європейці, «яких роздирали ненависть, біль і обурення», могли б зустрітися одне з одним після війни. Його переконання, що Ко має стати місцем для «Центру примирення народів», росло.
Виступаючи з нагоди 50-річчя відкриття центру, Мотту розповів свою історію, і про те, що більше десяти років брав участь у Русі за моральне переозброєння (MRA). У 1938 році він організував всесвітню асамблею руху в Інтерлакені, на якій засновник MRA Франк Бухман говорив про необхідність всім націям переозброюватися морально. Американський лютеранський євангеліст, він пережив доленосну зустріч у Кесвіку, на півночі Англії, в служінні під керівництвом Джессі Пенн-Льюїс. Це поставило його на так званий «революційний шлях» життя відповідно до «чотирьох абсолютів», що випливають з Євангелія: абсолютна чесність, абсолютна чистота, абсолютна безкорисливість і абсолютна любов.
Коли люди змінюються, змінюються нації
Він сказав, що коли людина слухає, Бог говорить. Коли людина підкоряється, Бог діє. Коли люди змінюються, змінюються нації. «Якщо ви хочете знайти відповідь на світові проблеми, почніть з себе», – проповідував Бухман. Він вставав о 5 годині ранку, щоб в тиші слухати внутрішній голос Бога і отримувати щоденні настанови. Весь день Бухман прислухався до Його вказівок. Він описав це як прагнення завжди наповнювати свої вітрила вітром Духа. Так почалася щоденна звичка «тихого часу» – характерна риса руху MRA.
Після війни 95 швейцарських сімей з MRA знову зустрілися в Інтерлакені й купили будівлю великого покинутого готелю. Після реконструкції та ремонту його перейменували на «Mountain House», і влітку 1946 року він готовий був прийняти близько 3000 гостей, перших з багатьох тисяч, що приїжджали з Німеччини, Франції, Нідерландів, Італії, Бельгії, Великобританії, Японії та багатьох інших країн.
Конрад Аденауер, який мав стати першим канцлером Західної Німеччини, був у першій делегації німців, котрим було дозволено покинути окуповані зони і серед яких були політики, профспілкові діячі, промисловці, журналісти, церковні лідери і педагоги. Там вони зустрілися зі своїми колегами з інших країн, з якими нещодавно воювали. Про прощення просили, і прощення отримали. Плодом було примирення і відновлення.
У «Щотижневому слові» минулого тижня ми говорили про рани, гіркоту, розбитість, ненависть, голод, злидні, страх, які відчували люди по всій Європі, і ставилося питання про те, що може принести зцілення зруйнованому війною континенту. Послання MRA було частиною відповіді.
Кому довіряти?
Наприклад, Ірен Лор, працівниця французького соціалістичного опору, яка ненавиділа німців і хотіла, щоб цю націю було стерто з лиця землі, радикально змінилася в Ко і присвятила решту свого життя досягненню примирення в Європі. Її історію розказано в зворушливому відео For the love of tomorrow («З любові до завтрашнього дня»), яке в День Європи я рекомендую подивитися кожному.
Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман почув про Ко і акценти MRA на прощення і примирення, перебуваючи в поїздці Францією. Побожний католик, Шуман часто говорив своїм співвітчизникам під час війни, що для відновлення Європи їм потрібно навчитися любити і прощати німців – що іноді було для них великим шоком. Він зустрівся з Бухманом і запитав у нього, кому можна довіряти в постнацистській Західній Німеччині. У відповідь Бухман склав йому перелік імен постійних відвідувачів Ко, серед яких був і Конрад Аденауер.
Це знайомство стало початком дружби, яка через політичні обставини іноді переживала напружені часи, але яка, однак, посприяла швидкому ухваленню Плану Шумана для Європейської спільноти вугілля і сталі, викладеного в трихвилинній промові 9 травня 1950 року. У той вирішальний момент був представлений план, який еволюціонував у Європейський Союз.
Завтра, 9 травня, о 18:00, рівно 71 рік потому, Ендрю Сталлібрасс з «Mountain House», гість наших травневих «Шуманських бесід», розповість нам про дивовижну історію Ко. Приєднуйтесь!
До наступного тижня,
