У «Шуманських бесідах» цього місяця словацький політик Ян Фігель розповідає про сувору реальність свого дорослішання за часів атеїстичного комунізму в Чехословаччині та про роль, яку його християнська віра зіграла, несучи надію на свободу та мир.
Його назвали на честь дядька, учителя, якого у 26-річному віці забрали агенти секретної служби, і доля якого залишається відтоді невідомою. У дитинстві він бачив, як радянські танки вторглися на його землю в 1968 році, жорстоко придушивши «Празьку весну», коли Олександр Дубчек намагався запровадити «соціалізм із людським обличчям» – передвістя нинішнього вторгнення Росії в Україну. Через два десятиліття він став свідком величезних змін у своїй країні, коли Оксамитова революція повалила старий режим за допомогою м’якої сили правди та справедливості. Після того, як наприкінці 1992 року Чехія і Словаччина розмежувалися в результаті «оксамитового розлучення», обидві країни подали заявки на вступ до Європейського Союзу. Фігель, виходець зі східної частини Словаччини, очолював переговори про вступ своєї країни до ЄС і працював Єврокомісаром у кількох департаментах у 2004-2009 роках, у комісіях Проді та Баррозу.
Після проміжного етапу на посаді заступника прем’єр-міністра Словаччини Фігель був призначений президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером спеціальним посланником з питань просування свободи віросповідання за межами ЄС.
Коріння
Під час «Форуму Європи», що відбувся минулого місяця в Стокгольмі, Фігель звернувся до учасників форуму за допомогою відеозв’язку, розповівши про коріння свободи та миру. Ось уривки з його виступу.
«Свобода і мир є дуже важливими людськими цінностями. Як і всі істинні цінності, вони вимагають певних постійних зусиль, пильності та нашої відповідальності. Свобода і мир мають своє коріння, і це коріння сягає чеснот правди і справедливості.
Смачні яблука є плодами здорового дерева з життєздатним живильним корінням. Ці невидимі корені залишаються під землею, але для видимих і здорових плодів вони абсолютно необхідні. І все починається з маленької насінини, а потім молодого, тендітного паростка маленького деревця. Тому бажання мати здорові плоди передбачає і нашу турботу про коріння та дерево.
Так само свобода і мир є дуже потрібними і важливими плодами правди і справедливості. Свобода є дуже популярним явищем. Але ми повинні пам’ятати, що свобода – це прекрасна, але вразлива дочка мудрої і хороброї матері на ім’я істина. Бо істина звільняє нас від ілюзій, брехні, пропаганди чи демагогії. Істина відкриває нам, що всі ми народжуємося вільними і рівними у своїй гідності та правах.
Повага до основоположних прав людини є основою сучасного правосуддя. Але слід пам’ятати, що права можливі лише у зв’язку з обов’язками та відповідальністю. Людська гідність є джерелом, основоположним принципом як моїх прав, так і моїх обов’язків. Я можу відстоювати свої права, але я повинен пам’ятати про свої обов’язки як чоловік, як батько, як громадянин по відношенню до інших і до суспільства, в якому я живу, починаючи з моєї сім’ї.
Мир – це плід справедливості. Отже, якщо ми прагнемо миру в 21 столітті, ми повинні робити більше для справедливості в нашому суспільстві та між народами.
Стрібне та золоте
Коріння правди і справедливості – у гідності кожної людської особистості з її невід’ємними та універсальними правами. Культура людської гідності для всіх вимагає поваги і реалізації двох давніх і обґрунтованих правил моралі: срібного і золотого.
Срібне правило моралі каже: не роби іншим того, чого не хочеш, щоб інші робили тобі. Золоте правило закликає чинити з іншими так, як хочеш, щоб інші чинили з тобою. Ці принципи підтверджують однакову гідність і сприяють справедливості для всіх. Коли культура людської гідності переважає, ми можемо насолоджуватися її добрими і смачними плодами, свободою і миром».
У «Шуманських бесідах» цього тижня Фігель розповість про annus mirabilis, коли впав комунізм і почали здійснюватися мрії про мир і свободу. Цю історію неможливо донести в достатньому обсязі молодому поколінню, котре схильне сприймати свободу і мир як належне. Він відверто розповідає про невдачі Словаччини у забезпеченні відкритості та чесності до 1998 року, коли новий уряд прийшов на зміну корумпованому. Це дало змогу розпочати процес вступу до ЄС, в якому Фігель став відповідальним за переговори.
Він також розповідає про те, як Роберт Шуман надихав його у політичній кар’єрі та особистих стосунках. Якщо ми не знаємо основ, на яких була побудована європейська інтеграція, запитує він, як ми можемо успішно продовжувати розширення?
Його призначення на посаду спеціального посланника з питань сприяння релігійній свободі за межами ЄС стало відповіддю на масові звірства в Сирії та Іраку, скоєні терористами ІДІЛ проти релігійних та етнічних меншин. Свобода віросповідання є передумовою для більш гуманного і мирного двадцять першого століття. Євросоюз повинен робити більше для свободи віросповідання як всередині, так і за межами ЄС, вважає Фігель, адже сильна Європа – це справедлива Європа.
Ви можете почути його розповідь, починаючи з цієї п’ятниці, о 18:00 за центральноєвропейським часом.
До наступного тижня,
