(Друга з двох статей «Щотижневого слова» про виникнення руху сучасного поклоніння)
На Олімпійські ігри 1972 року, що відбувалися в Мюнхені, з’їхалися молоді люди з усіх континентів, щоб провести євангелізацію серед спортсменів і глядачів із комуністичного, мусульманського та вільного світу.
Тисяча молодих людей зібралася в замку баварського села Хурлах. Багато хто з них привіз із собою культуру поклоніння «Революції Ісуса» (гітарна музика), відображену в культовому фільмі про олімпійський рух Revolution of Love («Революція любові»). Пісні руху поклоніння, який зароджувався, були підхоплені тут і поширилися по всій Європі та за її межами.
Замок Хурлах, перший центр МзМ у Німеччині, протягом наступного десятиліття став основним джерелом сучасного поклоніння німецькою мовою завдяки регулярним служінням поклоніння. Під керівництвом Маріон Воррінгтон тут з великим успіхом проходили семінари, створювалися пісні і розповсюджувалися по всій країні збірки пісень і звукозаписів. Цей замок, у якому вона вийшла заміж за новозеландця Кіта, став домашньою базою подружжя на першому етапі їхнього багаторічного служіння з відродження і реформації в Німеччині.
Маріон усвідомлювала, що слідує багатій традиції реформаторів, чиї свіжі та радикальні форми богослужіння свого часу занадто часто ставали консервативними та рутинними. Рухи відродження завжди виражалися в нових формах поклоніння, як за часів Лютера, коли німецький реформатор запитував: «Чому вся хороша музика належить дияволу?». Лютер переклав багато псалмів на вірші для співу. Бах поклав на музику значну частину перекладу Біблії Лютера. Кальвін керував створенням Женевського псалтиря, щоб заохотити громади співати публічні молитви.
Американка Лінда Макговен Пансі у своїй книжці «Love notes to God», («Любовні послання Богу)», присвяченій рухові поклоніння у франкомовному світі, як очевидець розповідає про те, як раніше Маріон запровадила в першому навчальному центрі МзМ у Лозанні (Швейцарія) спів сучасних пісень зі Священного Писання, що його на її батьківщині започаткували Девід та Дейл Ґарратт. Коли Лорен Каннінгем запросив Ґарраттів до Лозанни, ті опинилися в незвичній для себе ролі викладачів. Лінда розповідає, як Ґаррати сформували і її власне розуміння поклоніння – не просто співати про Бога, але Йому і для Нього. Залучати до поклоніння серце, вуста й тіло іноді означало вести його із заплющеними очима, перебуваючи в молитовному стані.
У той час як Маріон зосередилася на Німеччині, Лінда втілювала власне бачення – зібрати нові французькі пісні, разом із перекладами з англійської, у збірку псалмів, гімнів і духовних пісень, котрі копітко набирали вручну (до того, як комп’ютери змінили цей процес). Перше видання книжки Лінди «J’aime l’Eternel» (фр. «Я люблю Господа») вийшло 1975 року накладом 4000 примірників. Наступного року було надруковано ще 8000, а ще через два роки – ще 20 000. До 2011 року близько 200 000 примірників було розповсюджено по всьому франкомовному світу. Сьогодні чотири томи «J’aime l’Eternel» пропонують франкомовним віруючим у всьому світі 1100 пісень.
Удвічі більше
Лінду попросили стати музичним керівником «Місії-8» – великої молодіжної конференції з місіонерства, яка мала відбутися в Лозанні в грудні 1979 року. Коли за останні тижні до початку конференції кількість учасників удвічі перевищила очікувану і сягнула 5000 осіб, довелося спішно планувати паралельні програми. Лінді потрібно було знайти більше лідерів поклоніння. Тому вона запросила Брюса Клеветта, німецькомовного американця, який в Австрії був піонером у проведенні богослужінь у стилі МзМ. І мене.
Як я вже писав минулого тижня, мій шлях пролягав від Нової Зеландії до Торонто, а влітку 74-го року я вирушив у тур поклоніння соборами Англії та Нідерландів як керівник групи «Shekinah», у складі якої були співаки, танцюристи і музиканти. На концерті в Амстердамі я познайомився з лідером МзМ Флойдом Макклангом. Пізніше він запросив мене приєднатися до нього в общині Гейдебек у сільській місцевості Нідерландів у вересні 1975 року – місце, де я зустрів свою дружину, став батьком трьох синів і яке називав і домом наступні 43 роки.
Незважаючи на те, що спочатку я приїхав редагувати журнал, я також брав участь у проведенні та навчанні поклонінню, що стало невід’ємною частиною способу життя громади Гейдебека. З мережі центрів МзМ, яка розширювалася по всій Західній Європі, вирушали команди для проведення семінарів із поклоніння, деякі з них переїжджали у Східну Європу, працюючи з католицькими рухами відродження, як, наприклад, у Польщі та Румунії. Ал Акімофф, котрий очолював роботу МзМ у слов’янських країнах, на початку 1970-х організував разом із Ґарратами семінари з прославляння. Його команди поширювали тисячі касет для поклоніння серед мешканців Східної Європи, спраглих духовного відродження. Моя перша поїздка до Польщі відбулася 1979 року в Леґницю, де я викладав поклоніння разом із Біллом Девідсоном, учасником гурту Армії спасіння «Joystrings», що був у чартах в 60-ті роки.
У Гейдебеку ми почали проводити щотижневі вечори поклоніння та навчання, як це робили центри в Лозанні та Хурлаху. Як і в Швейцарії та Німеччині, люди приїжджали звідусіль, щоб спробувати новий стиль поклоніння. У 1982 році ми записали голландською мовою перший із серії записів «Muziek voor de Koning» («Музика для Царя»). Англійська студія звукозапису «Kingsway» попросила нас випустити англійську версію, пояснивши: «Єдине слово, яке ми розуміємо, це «алілуя», але нам подобається ваш баланс студійної якості та живого запису».
Пізніше вони попросили нас надати «хор» для першого конгрегаційного запису Ґрема Кендріка. Ґрем приїхав до Гейдебека зі своїми саундтреками та звукорежисером Лесом Мойром. Пізніше Лес написав історію руху поклоніння в англомовному світі під назвою «Missing Jewel» («Зникла коштовність»). Про перший розширений запис Ґарраттів «Scripture in Song», де ми з братом співали, як згадувалося минулого тижня, він писав, що «вони й гадки не мали, що він розлетиться по всьому світу і задасть темп цілій новій хвилі авторів пісень і лідерів поклоніння, які вплинуть на форму церковного поклоніння в усьому світі».
Лес також вважає, що «Scripture in Song» запалила музику поклоніння в церквах «Calvary Chapel» («Церква Голгофи») в Каліфорнії, де зародився «Рух Ісуса» і лейбл «Maranatha Music». Одна з класичних книжок «Руху Ісуса», Seek ye first («Шукайте найперш»), написана Карен Лафферті, також народилася в «Церкві Голгофи». Карен приєдналася до нас у Гейдебеку 1979 року для участі в Школі учнівства, а потім заснувала в Амстердамі служіння «Музиканти для місій» (Musicians for Missions, MfM).
«Хор Гейдебека»
Карен та її музиканти допомогли мені організувати серію «Концертів для Царя» в кожній провінції (див. фото вгорі), представивши широкій християнській спільноті те, що стало називатися жанром «хвала». У середині 80-х Євангелічна телерадіокомпанія (ЄТК) у Нідерландах попросила мене приїхати разом із Карен і «хором Гейдебека», тобто всією общиною, щоб повести у «співі» (суміш традиційних псалмів і гімнів разом із «нашими» піснями поклоніння) на щорічному Дні молоді (EO Jongerendag), який збирав 10 000 консервативних молодих християн. Так ми робили три роки поспіль, знайомлячи голландську християнську спільноту з «сучасним поклонінням», незважаючи на вказівку не піднімати руки вище стегон! Відомий на всю країну органіст, який багато років грав на цих заходах, вирішив, що це «звичайна музика», і взяв на себе провідну роль. Я, зі своєю скромною гітарою, розумів, що мусив узяти ініціативу на себе. Перехід від старого до нового не завжди був плавним!
«Місію-87», наступницю попереднього молодіжного місіонерського заходу в Лозанні, тепер планувалося провести в Утрехті, Нідерланди. Коли мені доручили відповідати за музику і поклоніння, я зрадів можливості представити Ґрема Кендрика ширшій європейській аудиторії. Тож ми з Ґремом спільно повели в поклонінні 10 000 молодих європейців, що приїхали з усіх куточків Західної Європи і навіть з-за «залізної завіси».
На той час сучасне поклоніння ставало все більш поширеним у різних церквах. У 1989 році ЄТК попросила мене стати ведучим їхньої першої телевізійної програми, присвяченої «хвалі», – але все ще зі вказівкою не піднімати руки вище плечей!
Минуло покоління, і мій син Ентоні став серед своїх голландських сучасників відомим лідером поклоніння і автором пісень. Відповідальний за прославлення в «Soul Survivor» у Нідерландах, пізніше він поїхав до «Kingsway» в Англії, щоб разом із запрошеним виконавцем Меттом Редманом змікшувати записи поклоніння. Під час знайомства в студії звукорежисер схвильовано вигукнув: «Ти син Джеффа! Я – Лес Мойр. Я займався звукозаписом для твого батька і Ґрема Кендріка. Тепер я роблю те саме для тебе і Метта!».
До наступного тижня,
