Дві неділі поспіль моя домашня церква в Окленді вивчає сліди Бога в історії.
Минулого тижня Анна, член лідерської команди церкви, прочитала надихаючу лекцію на тему «Сліди Бога в Аотеароа, Нова Зеландія». Вона згадала пророка маорі Тойроа, який в 1766 році звіщав про прихід європейців: «Ім’я їхнього Бога буде Тама-і-ророкутія (Син-який-був-убитий)». Три роки по тому прибув капітан Кук, а потім в 1814 році член церковного місіонерського товариства Семюел Марсден. У 1823 році Генрі Вільямс прибув, щоб контекстуалізувати історію Ісуса в культуру маорі. У 1837 році він переклав Новий Заповіт і в 1857 – Старий Заповіт. Самі маорі поширювали це послання, так що на 1852 рік більше дев’яноста відсотків корінних жителів були християнами.
У 1840 році відповідно до Договору Вайтанги (див. фото вгорі) Нова Зеландія стала британською колонією. Укладений за посередництва місіонерів, договір між двома культурами був покликаний захистити самобутність обох, але об’єднати їхні долі. На жаль, колоніальний уряд порушив його шляхом несправедливого захоплення земель, що призвело до воєн у Новій Зеландії.
Проте біблійні теми звільнення від гніту надихали пророцькі та мілленаристські рухи серед маорі, зокрема і ненасильницький опір у Паріхаке, регіон Таранакі, на яке відреагували насильством, руйнаціями і несправедливими ув’язненнями.
На щастя, останніми роками відбулися трибунали і слухання, результатом яких була реституція та офіційне визнання несправедливості
Що зробило Європу Європою?
Виступ Анни підняв питання: як ці англійці отримали Євангеліє? Що так само породжує ще одне питання: що зробило Європу Європою? Вчора була моя черга вивчати з церквою ці питання, продовжуючи досліджувати тему «Сліди Бога в історії Європи».
Я виріс і був хрещений в цій баптистській церкві, заснованій сином Чарльза Сперджена, Томасом. Я згадав свою власну боротьбу, яка відбувалася в мені, коли сидячи в цій аудиторії під час навчання в університеті, я намагався примирити свою віру з наукою.
Світська освіта майже не дала мені можливості побачити сліди Бога в історії. Я розповів, як ті роки спонукали мене шукати розуміння того, як і де Бог діяв в історії.
Я дійшов висновку, що вивчення офіційної історії церкви з її хрестовими походами, інквізицією та релігійними війнами не достатньо. Розуміючи, що не можна ігнорувати темні глави історії, я почав вчитися зосереджуватися на історії вірних меншин, які непропорційно формували історію завдяки своєму послуху, що був їхнім способом життя.
Отже, я запитав, що дійсно зробило Європу Європою? Ми говоримо про Європу як про «континент», хоча насправді це західний півострів євразійського суходолу. Наші європейські предки прийшли зі сходу, були політеїстами (звідси й англійські назви середи – Wednesday – день Водена (Woden’s day) і четверга – Thursday – день Тора (Thor’s day)) і дали нам індоєвропейські мови. То коли і як Європа набула своєї самобутності і стала настільки відрізнятися від Азії?
Відповідь одна: коли з’явилася Біблія! Ця книга змінила все. Вона відкрила світогляд єдиного доброго, всепрощаючого, люблячого, співчутливого Бога, який створив людей, що відображають Його власний образ. Усі люди були рівні перед цим Богом, Який навчав, що ключем до процвітання життя була любов: до Бога і ближнього. Ці три чинники: imago Dei і, отже, святість і людська гідність, рівність і любов стали найважливішими підвалинами західної цивілізації.
Невіруючі також визнають вплив цієї книги. Архіатеіст Річард Докінз каже: «Неможливо зрозуміти європейську історію без розуміння християнства і Біблії». Письменник Том Холланд дійшов шокуючого – для нього – висновку, що твердження Просвітництва про те, що воно нічим не завдячує християнству, було неспроможним. Його книга «Домініон» роз’яснює цю тезу, як і моя з ним бесіда в Schuman Talk.
Оповідачі
Відважні оповідачі, такі як Павло, св. Патрік, Колумбан, св. Боніфацій та безліч інших, в першому тисячолітті познайомили з історією Ісуса неохоплені Євангелієм народи Європи, серед яких були тодішні язичницькі англійці, або англосакси.
Я нагадав общині, що імена ключових посланців, результатом праці яких стала євангелізація ірландців, шотландців і англійців, були відомі по всьому Окленду як церкви і школи св. Патрика, Колумби, Кентігерна, Ейдана, Освальда, Кутберта Ліндісфарнського і Чеда Мерсійського. Це одні з тих оповідачів, за якими ми слідуємо в наших Турах спадщиною, он-лайн або оф-лайн в залежності від обставин. (Наступного тижня ми вирушаємо в Континентальний тур он-лайн, і ви все ще можете приєднатися до нас).
Незважаючи на всі спотворення і перекручування, здійснювані в ім’я Бога і релігії, Його сліди можна виявити впродовж всіх століть – коли знаємо, де шукати.
Навіть у наш нинішній секулярний час ми бачимо сліди Бога в дуже критикованому глобальному місіонерському русі. Звинувачені в пособництві західному імперіалізму, ми можемо визнати його винятковий внесок у глобальну демократію та розвиток, що і зробив у результаті своїх досліджень Роберт Вудберрі. А також у післявоєнному примиренні в Європі, що відбулося за участю Робера Шумана, і духовному повстанні, що спричинило падіння комунізму, про яке я часто писав раніше.
До наступного тижня,
