Двадцять років тому я написав своє перше «Щотижневе слово». З урахуванням кількох перерв це близько тисячі випусків, і всі вони, як і раніше, доступні на www.weeklyword.eu.
Переглядаючи архіви за два десятиліття, я зрозумів, скільки ключових глобальних і європейських подій нового тисячоліття вони висвітлили, починаючи з часів, коли ще не було запроваджено євро і далі до атак на вежі-близнюки 11 вересня в Нью-Йорку.
Будучи директором МзМ-Європа я почав писати «Щотижневе слово» насамперед для співробітників МзМ, що мешкають і працюють по всій Європі, зокрема і в країнах колишнього Радянського Союзу. Інтернет став широкодоступним тільки десятиліття тому, коли старий комуністичний світ почав валитися. (Пам’ятаєте ті перші адреси CompuServe з довгими номерами?) Це був чудовий інструмент для координації місіонерської діяльності всередині нашої місії, а також серед сестринських організацій, з якими ми сформували Hope for Europe.
Зрештою, міркували ми, політики, спортивні менеджери, медіамагнати й бізнесмени постійно шукають міждержавного співробітництва, намагаючись сформувати нову Європу. Проте, загальноєвропейське мислення не було природним для більшості євангельських лідерів, котрі з підозрою ставилися до подій в Брюсселі, що розгорталися в Європейському співтоваристві, в складі якого на той час було 15 членів. Більшість деномінаційних організацій були зосереджені всередині країн. Що, якби вчителі, митці, люди, які працюють серед дітей чи молоді, спортивні служіння, міські служіння, сім’ї, ринкові служіння, молитовні групи могли об’єднатися в молитві та в служінні на міжнародному рівні? Зараз це може здаватися нам очевидним, але тоді це було кардинально новою ідеєю! Ці спільноти мали сформувати основу для першого з двох конгресів Hope for Europe, проведених у Будапешті (2002, 2011), і чимало з них діють донині.
Розширені горизонти
У міру того, як мої власні горизонти розширювалися і я усвідомлював, що Бог робить в тілі Христовому в масштабі Європи та за її межами, так само розширювалася і читацька аудиторія «Щотижневого слова», яке охопило чимало представників різних релігійних течій по всьому світу.
Це були дні, коли з’являлися рухи, що сприяли новим молодіжним конгрегаціям; коли з’являлися нові церковні течії, і коли ми починали бачити і усвідомлювати наявність духовного голоду за стінами своєї церкви.
Це були також дні, коли ми усвідомлювали глобальну реальність того, що центр ваги тіла Христового перемістився до більшості, до незахідного світу, і що Європа – колиска християнства – тепер сама стала полем, яке потребує місіонерської праці.
Тепер колишній Радянський Союз був широко відкритий для Євангелія, оскільки люди міркували, що якщо влада сказала, що Бога немає, то істина, отже, полягає в тому, що Він насправді існує! Поїздки до пострадянських Грузії, Вірменії, Сибіру, Литви, Естонії, Латвії та України привели мене до усвідомлення діяльності Бога за межами моїх вузьких горизонтів. Я побачив духовну революцію за падінням комунізму, яка відобразилася в серії випусків «Щотижневого слова», об’єднаних згодом у збірку «Духовне повстання» (звертайтеся до мене по безкоштовну електронну книжку).
Духовна спадщина
Яким збагаченням було відкриття духовної спадщини Центральної та Східної Європи, тепер також готових прийняти Євангеліє! Рідні землі Яна Гуса, Мартіна Лютера, Яна Амоса Коменського та графа Цінцендорфа відкрили свої кордони, і в 2005 році ми здійснили наш перший «Тур континентальною спадщиною». COVID не завадив нам знову провести цей тур минулого літа – він відбувся он-лайн.
Власне, ви можете знову приєднатися до нас у «Турі континентальною спадщиною», який ми проведемо он-лайн через два тижні, з 1 по 5 березня, по дві години щоденно, з 7 до 9 ранку (CET). Ви отримаєте фотогід по туру, а також різні матеріали для читання. Це чудова можливість здійснити подорож під час карантину всього за 75 євро!
Деякі випуски «Щотижневого слова» висвітлюють величезні соціальні й культурні зміни останніх десятиліть у багатьох західноєвропейських колах, охоплюючи цінності, широко визнані сьогодні як «європейські», хоча насправді вони є дуже недавніми розробками.
Як нагадав нам Девід Койзіс під час лютневих «Шуманських бесід» (Schuman Talk), що відбулися минулого тижня, наше завдання полягає в тому, щоб взаємодіяти з нашим плюралістичним суспільством, прагнучи до справедливості для всіх, але при цьому свідкуючи про Того, від Кого походять істина, любов і святість життя. Минулого тижня я ще раз процитував Джонатана Сакса. А вперше я навів його слова в травні 2001 року: «Визнати право інших на вибір способу життя – це одне. Інша річ – вимагати, щоб ніхто не ставив під сумнів «правильність» такого вибору. Така політкоректність – це нетерпимість під прапором толерантності, яка залякує і закриває рота аргументованій опозиції».
«Щотижневе слово» виходить впродовж двадцяти років. Чи був якийсь конкретний випуск корисним для вас за цей час? Я хотів би отримати ваш відгук.
До наступного тижня,
