Утопічна фантазія?

27 Листопада, 2021

Пандемія COVID та зміна клімату, про які йшлося на COP26, змушують лідерів світового бізнесу радикально переосмислити свою ключову роль у зціленні світу.

На форумі «Економіка взаємності», що відбувся цього тижня в Університеті Еразма Ротердамського, колишній прем’єр-міністр Нідерландів Ян Петер Балкененде заявив присутнім бізнес-лідерам та експертам з управління, що тільки зцілений бізнес може зцілити світ. Мислення, спрямоване на довгострокову перспективу, має замінити короткострокове прагнення до прибутку. Підприємства повинні служити всім зацікавленим сторонам, а не лише акціонерам. Цінності, етика і цілі є найважливішими чинниками задля досягнення «Цілей сталого розвитку» ООН.

Бруно Рош розповів про те, як, працюючи головним економістом у компанії Mars Incorporated, він зіткнувся з моральним питанням того, яким має бути правильний рівень прибутку. У співпраці з професором Коліном Майєром з бізнес-школи Saïd Оксфордського університету Рош та його команда розробили концепцію економіки взаємності – Economy of Mutuality (EoM).  Це передбачає створення економічної системи, яка ґрунтується на взаємній вигоді всіх зацікавлених сторін, включно з клієнтами та співробітниками, що дозволяє компаніям задовольняти потреби всього світу. Це означало вигідне вирішення проблем, а не розв’язання проблем для отримання прибутку. Це передбачає взяття відповідальності за вплив діяльності підприємства на екологію.

Ще 1970 року Мілтон Фрідман з Чиказької школи економіки проголосив кредо сучасного капіталізму: єдина соціальна відповідальність бізнесу полягає в тому, щоб використовувати свої ресурси та займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутку для акціонерів. Але за п’ятдесят років багато що змінилося: нестача ресурсів і скорочення біорізноманіття загрожують самому нашому існуванню. Кредо Фрідмана застаріло та стало небезпечним. Терміновий заклик COP26 у Глазго до радикальних змін для запобігання кліматичній катастрофі вимагає відповідальних дій з боку уряду, бізнесу та суспільства, а не лише економіки «звичайного бізнесу».

Чотири зрушення

Мислення взаємозалежності спрямоване на те, щоб змістити акценти з отримання прибутку, орієнтованого на компанію, на підприємництво, орієнтоване на цілі. Іншими словами, від неявної мети максимізації прибутку до відстоювання цілей, що вирішують проблеми людей – і планети. Мене вразило, наскільки це збігається з тим, як місіонерське мислення намагається перейти від «місії, орієнтованої на церкву», до «церкви, орієнтованої на місію».

Потім було друге зрушення: від конкуренції до співпраці. Замість боротьби з конкурентами це означало співпрацю з широким колом партнерів, включно з урядом і суспільством, прагнення взаємного використання можливостей, впровадження інновацій та розв’язання системних проблем. І знову я побачив, як це відповідає зрушенню у мисленні церковних лідерів: від змагання з конкуруючими церквами до співпраці як Тіла Христового – єдиного, але різноманітного – однієї церкви, але багатьох общин в одному місті.

По-третє, підприємствам необхідно було перейти від оцінки ефективності за короткостроковою фінансовою прибутковістю до оцінки результатів діяльності з точки зору людської, соціальної та природної цінності чи капіталу у довгостроковій перспективі.

Це привело до четвертого зрушення – від вимірювання мети тільки з точки зору вкладень або діяльності до того, щоб ставити мету в центр програм управління.

Утопічна фантазія? Mars Incorporated так не вважає. Минулого року вони уповноважили EoM створити глобальну платформу для формування мережі партнерів, орієнтованих на досягнення цілей.

Керівники голландських компаній поділилися тим, як вони запроваджують економіку взаємності. Серед них були представники провідної лакофарбової компанії, молочної компанії зі світовим експортом, етичного банку та компанії, яка наймає робітників-мігрантів для переробки старих сорочок у труси-боксери.

Високі ставки

Минулого місяця Harvard Business Review  розповів про колишнього генерального директора Unilever Поля Полмана та Net Positive Manifesto («Маніфест сумарної позитивності»), заявивши, що «лідери корпорацій, які керуються як практичними, так і моральними міркуваннями, більше не можуть спокійно спостерігати за змінами, що відбуваються в суспільстві, або вважати, що їх не стосуються проблеми, що стоять перед людством і планетою. Підприємства заради власного блага повинні брати активну участь у вирішенні глобальних завдань. Економіка не процвітатиме, якщо у людей і планети не все благополучно».

Полман приєднався до онлайн-форуму з євангелістським завзяттям, щоб переконати свою аудиторію в тому, що підприємствам усього світу необхідно «прийняти принципи та практики, котрі забезпечать масштаб змін та перетворень, яких так відчайдушно потребує світ». Ставки не можуть бути вищими, сказав він. Уряд не може зробити це самотужки. Бізнес має активізуватися.

У своїй книжці Net Positive («Сумарна позитивність») він запропонував ключові уроки Unilever (та інших компаній-першопрохідців у всьому світі) щодо отримання прибутку за рахунок вирішення світових проблем, а не їх створення. На його думку, щоб процвітати сьогодні та завтра, компанії мають стати «сумарно позитивними» — віддавати світові більше, ніж брати.

За його словами, сумарно позитивна компанія підвищує добробут усіх, на кого вона впливає, — від клієнтів та постачальників до співробітників та спільнот, — значно підвищуючи довгостроковий прибуток акціонерів. Це своєю чергою відкриває можливості для інновацій, економії та створення більш гуманної культури з міцною системою взаємозв’язків, орієнтованої на ціль. Сумарно позитивна компанія співпрацює з конкурентами, громадянським суспільством та урядами для здійснення трансформаційних змін, які жодна група чи підприємство не змогли б здійснити поодинці.

 «Економіка взаємності» може стати ідеєю, яка прийшла дуже вчасно!

До наступного тижня,




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.