Ще раз про Кайпера

14 Грудня, 2020

Закінчується 2020-й, рік сторіччя смерті Кайпера, а отже час зробити заключний аналіз поглядів і переконань цієї людини.

Лише зараз у голландських крамницях з’явився журнал, присвячений цій даті, який вийшов під редакцією Джорджа Харінка з Вільного університету, спеціаліста по Кайперу. Видання містить статті, написані відомими голландськими політиками, вченими і громадськими діячами, читаючи які, я згадав історію про слона та сліпих, кожен з яких мав власні враження і висновки, але втрачав загальну картину.

Дехто досі звинувачує Кайпера в розколі Голландської реформатської церкви (NHK), який стався в 1886 році та спричинив так званий рух Doleantie («скорботних»), в результаті якого виникла Gereformeerde Kerken, буквально – реформована Реформатська церква Нідерландів, незалежні, демократично керовані общини. Розпочавшись як спроба реформувати національну церкву і врятувати її від впливу модернізму і принизливих традицій аристократії, все закінчилося тим, що Кайпер і 80 інших служителів і церковних старійшин були виключені з NHK і їм було заборонено використовувати церковні будівлі. І хоча дві течії недавно возз’єдналися разом з лютеранською церквою, щоб сформувати Протестантську церкву Нідерландів (PKN), для деяких Кайпер залишається головним винуватцем.

Інші бачать в расистських поглядах Кайпера і його суверенітеті сфер коріння апартеїду. В одному з параграфів своїх «Кам’яних лекцій», який шокує сучасного читача і показує, що Кайпер був сином свого часу, він говорив про те, що волів би бути представником арійської раси, ніж, наприклад, готтентотом чи кафром (останнє слово зараз таке ж образливе, як «чорнопикий», особливо в Південній Африці). Проте, хоча ідея суверенітету сфер використовувалася деякими, котрі претендували на спадщину Кайпера, сам Кайпер ніколи не розглядав расу як сферу – це різні світогляди, в рамках яких суспільство має розвивати спосіб життя та інститути, а не етнічну приналежність. Його додатковою концепцією була універсальність сфер, відповідно до якої прояви різних світоглядів повинні працювати разом на загальне благо, а не в окремих «бульбашках».

«Незбагненний»

Треті обурюються тим, що Кайпер придушив страйк залізничників, коли був прем’єр-міністром, що явно суперечило його захисту kleine luyden, маленьких людей. Карикатура соціалістів зображує, як Кайпер душить і штовхає до землі залізничника, і цей образ все ще стоїть перед очима у тих, хто з готовністю звинувачує Кайпера в лицемірстві.

У статті Йохана Снеля, автора виданої нещодавно біографії «De zeven levens of Abraham Kuyper» («Сім життів Абрахама Кайпера»), у якого я брав інтервю ( голландською мовою), Кайпер показаний як «незбагненне», складне і практично невичерпне джерело нових ідей. Він вважає, що занадто багато його співвітчизників погоджуються з карикатурою на цю людину, не переймаючись тим, аби зрозуміти, чого цей титан минулого все ще може нас навчити.

Найбільший відгук викликало в мені інтерв’ю з професором коледжу Вітон, експертом з питань щодо Кайпера, афроамериканцем Вінсентом Бакоте. Він описав своє відкриття Кайперівської теології культури і громадської діяльності, яке зробив ще студентом магістратури, як «ковток такого необхідного повітря». Його турбувала відсутність богословських аргументів на користь участі християн у суспільному житті. Праця Кайпера про роботу Духа у творенні спонукає до відповідальної участі у всіх сферах життя і діяльності, від політики до культури та екологічної етики. Він учить способу життя, який не тільки заохочує, але навіть вимагає участі громадськості. В результаті Бакоте написав книгу про освоєння спадщини Кайпера «The Spirit in public theology» («Дух у суспільному богослов’ї»).

Пляж

Відкриття Бакоте нагадало мені про те, як я вперше почув про Кайпера 48 років тому від свого друга-лікаря. Ми тоді сиділи на пляжі в Новій Зеландії, і він слухав про мої намагання пов’язати свої дослідження з вірою і зрозуміти, як Бог діє в житті людини. Це поклало початок подорожі відкриттів, яка триває все життя, до нашого теперішнього проживання на тій самій вулиці, де стоїть будинок, в якому впродовж 20 років жив свого часу Кайпер. Про вплив Кайпера на моє життя і служіння я розповідав у своєму недавньому інтерв’ю Look Up.

Зараз, коли ви читаєте це «Щотижневе слово», ми з Ромк’є перебуваємо в Новій Зеландії – там, де ця подорож почалася. Ми щойно приїхали сюди з сімейним візитом, до моєї матері, якій незабаром виповниться 98 років. Перебуваючи тут, я працюватиму над дисертацією, досліджуючи євангельські погляди на Європейський Союз і їх джерела. І знову Кайпер буде моїм провідником і наставником як батько суспільного богослов’я і християнського світогляду.

Наступного тижня, перед місячною перервою, на яку «Щотижневе слово» піде в січні, я розповім про те, як ми подолали перший з двох тижнів карантину.

До наступного тижня,




Leave a Reply