Три роки тому, коли російське вторгнення в Україну тривало лише три тижні, виконання «Страстей за Матвієм» Баха набуло для мене нового пафосного звучання.
Я писав тоді, що паралель між неправдивими звинуваченнями, брехнею і невиправданими стражданнями, яких зазнав Ісус, і несправедливими стражданнями мільйонів невинних українців, не вислизне з уваги небайдужої аудиторії.
Цього тижня, коли війна триває вже понад 1150 днів, виконання безсмертної ораторії Баха наново протверезило мене моторошними паралелями у зраді та стражданнях. Подібно до того, як Ісуса зрадив і віддав у руки несправедливої влади близький учень, Україна зазнала агресії з боку сусідньої держави, з якою вона має глибокі історичні зв’язки, що перегукується з відчуттям братерської (і не лише по крові) зради.
Бронзовий пам’ятник князю Володимиру Великому над Дніпром у Києві, нагадує про місце зародження української та російської православної віри. Первосвященики та релігійні лідери на суді над Ісусом мають сучасних двійників. Російський православний патріарх відлучив від церкви десятки священиків за те, що вони наважилися молитися за мир і відмовилися молитися офіційно затвердженою молитвою про перемогу Росії над Україною у «священній війні».
Новий (без)порядок
Цього року українцям довелося пережити ще одну дуже болючу зраду – від свого колись найсильнішого союзника. Нова американська адміністрація поспішає запровадити новий світовий порядок через руйнацію, хаос і потрясіння. Цей новий (без)порядок, в якому «емпатія – це гріх», називається «Темне просвітництво» (Dark Enlightenment).
Україна та інші колишні радянські країни, які прагнули свободи від тиранії, сьогодні кинуті в антиегалітарний, антиліберальний та постдемократичний світ, де правлять автократи з жагою влади. Цей переділ світу, що нагадує Ялтинську конференцію, здійснюється під прикриттям «мирних переговорів». Північна Америка (включно з Канадою і Гренландією) відходить до короля Дональда, Європа, схід і захід, – до нового князя Владіміра, а решта Азії – до Китаю.
Представницька демократія, верховенство права, громадянські права, громадська думка та поділ влади мають піти в минуле. Залишається тільки право сили. Суспільство повинно управлятися як бізнес, з потужними керівниками на чолі – як та світова влада, що керувала судом і розп’яттям Ісуса Христа.
«Варавву!» – кричав натовп. Паралель з мінливістю єрусалимського натовпу прикувала мене до місця. Як міг цей натовп у Вербну (Пальмову) неділю так легко піддатися впливу релігійних лідерів, зробивши вибір на користь засудженого злочинця і вимагаючи розп’яття істини? Як могли мільйони прихожан церкви так легко піддатися впливу релігійних і політичних лідерів, які виправдовують брехню, ненависть і помсту в ім’я «юдео-християнської спадщини»? «…з хрестами на шиї, але з Ніцше в серці», як зауважив хтось.
Музика «Страстей…» підкреслює страждання невинних, зображуючи біль Христа не тільки фізичний, але й духовний, коли Він несе на собі тягар гріхів інших:
«Світ судив Мене облудно
Брехнею і неправдивими словами,
Багатьма пастками і таємними змовами,
Господи, захисти Мене в цій небезпеці,
Збережи Мене від віроломства».
Так само і Україна, яку публічно і неправдиво звинувачують у розв’язанні цієї війни, несе тягар конфлікту, спричиненого чужими геополітичними амбіціями. Голоси плачу у творі Баха знаходять відгук у голосах українців, які оплакують своїх загиблих і моляться про мир.
Промінь надії
Однак серед темряви «Страсті за Матвієм» також несуть промінь надії. Ораторія Баха закінчується похованням Ісуса. На відміну від учнів, ми знаємо, що це не кінець історії. Але ми зупиняємося у Страсній п’ятниці й Страсній суботі, щоб поміркувати про страждання Христа і місце страждань у людському житті та Божих цілях.
Павло говорить римлянам (5:3), що страждання породжує терпіння, терпіння – стійкість, а стійкість – надію. Терпіння, стійкість і надія українців викликають захоплення і солідарність у всьому світі (зокрема й серед більшості американців).
Ми знаємо, що неділя настане.
Тим часом у нас у розпалі наша власна Страсна субота. Яка може затягнутися надовго. Ми є свідками кінця епохи. Демократія і лібералізм, відірвані від свого фундаментального розуміння людини як носія образу Божого, зазнали поразки. Беззаконники руйнують соціальний устрій, що вибудовувався впродовж століть. Надміру багаті, сильні та горді тримають сьогодні у своїх руках багато важелів влади.
Але їхні прагнення, цілі та методи ідуть врозріз із Божою світобудовою. Вони не можуть побудувати нічого міцного й тривалого. У довгостроковій перспективі гордість, жадібність, обман, ненависть і безжальність не можуть конкурувати з м’якою силою смирення, справедливості, щедрості, правди, милосердя, любові та служіння, взірцем яких був Син Людський на хресті.
І врешті-решт Він переміг!
Долучайтеся до нас на цьому важливому форумі
До наступного тижня,
