Сьогодні 276-й день безглуздої, варварської агресії Володимира Путіна в Україні.
На сьогодні йому вдалося:
- об’єднати країну, яка раніше мала сильну проросійську фракцію;
- зміцнити рішучість часто нерішучого Європейського Союзу протистояти його імперіалістичній агресії;
- змусити нейтральні країни, такі як Фінляндія та Швеція, ховатися під оборонною парасолькою НАТО;
- виставити свою власну армію погано навченою, погано оснащеною і некомпетентною;
- спричинити винищення російської армії і цим відштовхнути від себе буквально мільйони членів сімей і друзів загиблих на війні;
- своєю мобілізаційною тактикою витіснити з країни найкращих і найталановитіших молодих російських підприємців;
- відучити Захід від енергетичної залежності від Росії;
- принизити свою країну до статусу ізгоя як держави-спонсора тероризму;
- пробудити у європейських членів НАТО відповідальність за власну оборону;
- підірвати економіку власної країни, яка, за прогнозами, наступного року скоротиться на 5,6%;
- спричинити розпалювання глобальної продовольчої кризи, яка вже до того загострилася через кліматичні потрясіння та COVID-19, спричинити підвищення цін на продукти харчування, паливо та добрива, внаслідок чого мільйони людей опиняться перед загрозою голоду в найближчі місяці;
- створити українську діаспору по всій Європі та світі, закладаючи таким чином мережу відносин підтримки, яка потенційно спрямовуватиме фінанси, підтримку та добру волю для наступних поколінь;
- представити світові героїчну модель лідерства в особі його заклятого ворога Володимира Зеленського, який продемонстрував – на відміну від нього самого – самопожертву, хоробрість і гідність, чий вибір на користь принципів, правди і справедливості надихнув його власну націю і мільйони людей у всьому світі;
- …і багато іншого.
Чималий перелік! Однак це не зовсім ті успіхи, які Путін мав на увазі 24 лютого цього року.
Щоденні новини
Протягом цих 276 днів наші колеги з МзМ в Україні та Слов’янського служіння щоденно надсилали свіжі новини, розповідаючи про життя в умовах російської агресії. Ось вибірка за минулий понеділок, день, що має особливе значення в Україні.
Від Іри з Києва:
«Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!» Псалом 121:1-2
Дев’ять років тому день 21 листопада 2013 року став днем початку Революції Гідності, яка заклала фундамент наших сьогоднішніх подій. Тоді Росія намагалася поглинути Україну в хитромудрий, на їхню думку, спосіб.
21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на центральну площу Києва на знак протесту проти відмови тодішнього проросійського президента Віктора Януковича підписати Угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. 30 листопада, вночі, коли на вулиці залишилося кілька сотень активістів, їх жорстоко розігнала поліція. У відповідь 1 грудня в центр Києва вийшли сотні тисяч (за деякими оцінками, до мільйона) людей. Вони протестували проти корупції, узурпації влади, свавілля поліції, порушення прав людини в Україні, політики русифікації та зближення з Росією.
У лютому 2014 року ці протести загострилися. Снайперами та спецпідрозділами поліції було жорстоко вбито понад 100 осіб – їх називають «Небесною сотнею» і вважають першими жертвами цієї російсько-української війни (див. також When no means yes – «Коли ні означає так» і An unfinished drama – «Незавершена драма»). 20 лютого 2014 року, коли проросійський президент та урядовці втекли з країни, парламент взяв владу в свої руки і зумів зупинити насильство. Того ж дня Росія розпочала свою «спецоперацію» в Криму, яка призвела до його анексії та поклала початок вторгненню у Донецьку та Луганську області.
Сьогодні ми відзначаємо 21 листопада як День свободи та гідності, адже якби не ці цінності, які виявилися сильнішими за інстинкт самозбереження, ми могли би перетворитися на ще одну Білорусь, а сьогоднішня війна могла б відбуватися в іншій європейській країні, що межує з Росією. Однак цінності – це те, за що ти готовий платити ціну, і Україна платить високу ціну за те, щоб зберегти свою свободу та гідність, щоб нам не було соромно за свій вибір перед нашими дітьми та онуками.
І я вважаю, що війна, яку веде Росія, є війною проти людської гідності – ми бачимо це в тому, як вони поводяться з людьми на тимчасово окупованих територіях, в катівнях, які вони залишають по собі, у їхніх атаках на критично важливу цивільну інфраструктуру по всій Україні. Якщо Росія переможе, людська гідність буде розтоптана не тільки в Україні. Ось чому йдеться не лише про Україну. Це відповідальність кожної людини і кожного уряду – вибирати, на чий бік стати. Будьмо свідомі та готові нести відповідальність за свій вибір.
[На світлині вгорі – синьо-жовта стрічка на Дзвоні Гідності у Києві на тлі пам’ятника Небесній Сотні (джерело: Президент України)]
Дякуємо Ірі та іншим, хто допомагає нам розумно молитися і за Україну, і за Росію!
До наступного тижня,
