Чи можуть синій і жовтий кольори українського прапора допомогти нам побачити зв’язок між небом і землею, духовним і матеріальним, безмежністю неба та родючістю землі?
Державний прапор України був офіційно затверджений у 1992 році після здобуття незалежності від Радянського Союзу. Проте кольори прапора набагато давніші за сучасну українську державу. Історично вони походять із середньовічної геральдики, зокрема золотий лев на синьому тлі, пов’язаний із Галичиною, і були запозичені українськими національними рухами у XIX столітті.
Звичне тлумачення зображення блакитного неба над золотистими пшеничними ланами сформувалося пізніше, зокрема на початку ХХ століття. Хоча вибір цих кольорів не мав теологічного значення, вони, однак, дають підстави для глибоко християнського тлумачення. Блакитне небо символізує нескінченність, вічність, трансцендентність — сферу, що виходить за межі людського контролю. Жовта пшениця символізує землю, людську працю, хліб насущний, урожай та добрість творіння — божественну іманентність.
Цікаво, що під час презентації серії пам’ятних монет Національний банк України прямо пов’язав жовтий колір із щедрістю Бога, а також із урожаєм пшениці, тоді як синій колір асоціюється з безмежним небом, миром і гідністю. Тут простежується природний зв’язок із «Молитвою Господньою»: «Отче наш, що єси на небесах… хліб наш насущний дай нам сьогодні». Небо і хліб. Трансцендентність та іманентність. Бог, що перебуває поза нашим світом, і Бог, який нас забезпечує і підтримує .
Горизонт
Боротьба України за збереження своєї землі, народу, культури та свободи робить це порівняння особливо переконливим. Жовті пшеничні ниви колосяться на землі. Блакитне небо простягається до нескінченності. Вони зустрічаються на горизонті, де видимий світ зливається з невидимим, де тимчасове зустрічається з вічним, де буденність і страждання повсякденного життя набувають сенсу завдяки вічності.
В християнській теології іманентність означає, що Бог присутній і діє всередині творіння, а не просто спостерігає за ним ззовні. Боговтілення є найвищим проявом божественної іманентності: Слово стало тілом і перебувало серед нас. В Україні ми можемо бачити цю божественну присутність у щоденній вірності фермерів, які засівають поля, медсестер, які доглядають за хворими, залізничників, які забезпечують рух поїздів, сусідів, які надають притулок незнайомцям, та сімей, які продовжують любити посеред страждань. Не тому, що страждання саме по собі є святим, а тому, що любов і добро можуть пробувати в ньому попри обставини.
Трансцендентність означає, що Бог є незрівнянно більшим за творіння, більшим за історію і не може бути вичерпно осягнутий людським розумом. Блакитний колір українського прапора нагадує нам, що жоден правитель, уряд, армія чи імперія не мають абсолютної влади. Існує моральний горизонт, що виходить за межі претензій земної влади. Нація — це не Бог. Держава — це не Бог. Правитель — це не Бог. Уся земна влада підзвітна вищій справедливості.
Християнське бачення поєднує в собі як іманентність, так і трансцендентність. Бог, який перебуває понад усім, водночас присутній серед нас. З теологічної точки зору ці якості Бога не суперечать одна одній. Вони доповнюють одна одну. Якщо ми наголошуємо лише на іманентності, ми ризикуємо звести Бога до рівня природи, людського досвіду чи політичних справ. Якщо ми наголошуємо лише на трансцендентності, може скластися враження, що Бог відсторонений від людських страждань та турбот повсякденного життя. Християнська віра поєднує і те, й інше.
Коли ми молимося: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя на землі, в Україні, у Росії, в Європі…», — ми молимося про те, щоб небеса — повнота шалома — прийшли на землю, щоб Новий Єрусалим зійшов на землю. У такому ракурсі український прапор спрямовує наші молитви.
Соняшники
Дехто зазначає, що Вінсент ван Гог використовував жовтий колір як яскравий символ божественної присутності у творінні (іманентність), а синій — як відсилання до таємниці та безмежності Бога (трансцендентність). Наприклад, картина «Нічна тераса кафе» розкриває вражаючу сцену «таємної вечері», де офіціант виступає в ролі Христа, за його спиною — символ хреста, а він обслуговує одинадцять учнів, а дванадцятий потайки відходить від столу. Кафе залите жовтим світлом, тоді як на темно-синьому нічному небі домінують дві яскраві зірки, що вказують на центральну фігуру.
Ван Гог був зачарований соняшниками — які сьогодні є символом української солідарності — та тим, як вони повертаються до світла. Він асоціював їх із натхненням, дружбою та вдячністю. Однією з його останніх картин була «Пшеничне поле з круками» (1890) — золота пшениця під темно-синім небом, сповненим загрози, що саме по собі нагадує як український прапор, так і нинішню ситуацію в Україні. Сьогодні золоті поля перетворилися на поля битв, а блакитне небо потемніло від ракет і дронів.
Однак прапор і далі майорить. І закликає нас молитися про те, щоб на землі запанував шалом.

До наступного тижня,