День Вознесіння, який відзначали цього тижня, став важливим поворотним моментом в історії людства.
Проте мало хто усвідомлює його значення. Для більшості це просто забуте, але зручне релігійне весняне свято.
Сорок днів, що передували вознесінню після воскресіння Ісуса, залишили учнів у дивному стані невизначеності. Ісус воскрес із мертвих. Сталося те, що здавалося неможливим. Усе змінилося. Страх поступився місцем подиву й надії. Та нічого не здавалося остаточно визначеним. «Що ж тепер?» — запитували себе учні.
Вони знали, що Ісус живий, але ще не розуміли, що це воскресіння означає для них — і для всього світу.
Протягом трьох років вони слідували за Ісусом містами та селами Галілеї та Юдеї. Трагедія розп’яття зруйнувала їхні мрії, залишивши по собі лише сум’яття, розчарування та страх. Навіть після того, як Ісус з’явився їм після воскресіння, вони не відразу перетворилися на впевнених лідерів світового руху. Раніше Ісус завжди був поруч і вів їх. Тепер же вони були розгублені, нерішучі та дезорієнтовані.
Піддавшись імпульсу, Петро вирішив повернутися до того, на чому знався найкраще: до риболовлі. До нього приєдналися й інші, повертаючись до свого колишнього життя та звичного повсякдення. Як це робимо ми всі в моменти невизначеності — повертаємося до того, що дає нам відчуття безпеки та впевненості. Та це було марним, позбавленим сенсу, безрезультатним… доки на березі не з’явився Ісус.
Потім настав день Вознесіння. Лука розповідає нам у 1-му розділі Діянь, що під час цієї, їхньої останньої зустрічі з Ісусом, вони запитали Його: Чи Ти тепер відновиш Царство Ізраїлю? Чи Ти повернеш Ізраїлю колишню велич?
Звучить знайомо? Попри все, що вони бачили й чули, апостоли все ще мислили в національних і політичних категоріях. Вони прагнули відновлення Ізраїлю після століть окупації, принижень і чужоземного панування. Якимось чином вони сподівалися, що Месія поверне Ізраїлю національну славу та Божу прихильність.
Розширений світогляд
Саме тут настав поворотний момент. Ісус кардинально змінив їхнє бачення, розширивши їхній світогляд далеко за межі того, що вони могли собі уявити. Божі плани стосувалися всіх народів, а не лише одного.
Саме вони, а не Він, мали перевернути світ, повернувши його на правильний шлях — «в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії…»
«Самарія?! — мабуть, подумали учні. — Хто ж захоче туди іти?». Євреї ставилися до самарян з підозрою та ворожістю. Проте Ісус свідомо включив до сфери Божого Царства чужинців та історичних ворогів. Євангеліє не мало бути клановим, націоналістичним чи закритим. Воно мало долати кордони, культурні та етнічні розбіжності.
«…І аж до краю землі»
«Край землі»?! Що промайнуло в їхніх головах, коли Він вимовив ці слова? Жоден із них ніколи не бував далі Палестини та Самарії. Вони, мабуть, чули про Європу, Африку та Азію. Але, звісно, не про Америку.
Саме в цей момент розпочався революційний світовий місіонерський рух — єдиний Божий план преображення світу, що здійснюється через таких звичайних людей, як ми. Учні, що стояли там, вдивляючись у хмари, навряд чи могли уявити, куди приведе їх ця місія, коли на них зійде Дух.
Петро зрештою вирушив до Риму; Андрій — до Греції та Чорного моря, а за деякими даними — навіть на території сучасної України та Румунії. Хома заснував церкву в Індії. Імена інших апостолів пов’язують з Вірменією, Персією, Ефіопією, Сирією, Грузією та Месопотамією. Невеликий рух, що зародився на східних околицях Римської імперії, поширився по всьому середземноморському світу, углиб самої Європи і, врешті-решт, дійсно, аж до краю землі.
Духовні корені
Бачення людської гідності, прощення, примирення, справедливості та однакової цінності всіх і кожного перед Богом, яке несли ці посланці та їхні наступники, протягом століть чинили глибокий вплив на формування європейської цивілізації. Сьогодні в університетах Європи, лікарнях, рухах за права людини, демократію, допомогу бідним, а також у концепціях примирення — у всьому цьому простежуються сліди євангельського бачення, навіть якщо сучасна Європа і забуває про свої корені.
Цього тижня в рамках руху «Разом за Європу» ми зібралися в Брюсселі в Європейському парламенті разом із 120 молодими християнами з усієї Європи, зокрема зі шкіл МзМ в Амстердамі та Стокгольмі — євангельськими християнами, католиками та православними. Ми нагадали собі про духовні корені Європи та Європейського проекту, а також про незмінне духовне та реляційне покликання сприяти миру та примиренню.
На роздробленому й охопленому тривогою континенті багато молодих європейців знову опинилися в своєрідному підвішеному стані — непевності щодо своєї ідентичності, майбутнього та призначення. Багатьох це спонукає повернутися до житя в страху, до націоналізму, цинізму чи ностальгії, так само як учні повернулися до риболовлі.
Послання, дане нам у день Вознесіння, актуальне й сьогодні. Закритися у етнічному чи національному самозахисті — це не вихід. Ісус посилає нас через кордони та історію ворожнечі як свідків примирення та надії. Царство Боже — це набагато більше, ніж відновлення величі однієї нації. Це запрошення для всіх народів стати частиною нового людства, до якого належать такі ж самі вразливі та недосконалі люди, як і ми.
P.S. Хочете дізнатися більше? Приєднуйтесь до нас в Амстердамі та Брюсселі на модулі Engaging Europe («Залучення Європи») літньої школи Engaging the world («Залучення світу»), що відбудеться 27–31 липня. [Див. ywamamsterdam.com/engage]
До наступного тижня,
