Зі святом! Сьогодні «Європі» виповнюється 76 років.
Ви не помітили?
Мало які з європейських країн приділяють особливу увагу «Дню Європи», який відзначається 9 травня. Адже саме цього дня народився проект європейської інтеграції. Відтоді країни Європейського Союзу утримуються від воєн між собою — це безпрецедентний випадок у європейській історії.
Рівно 76 років тому міністр закордонних справ Франції Робер Шуман у трихвилинній промові — майже такій самій короткій, як прогноз погоди — виступив із далекоглядною пропозицією, яка заклала основи сучасного Європейського Союзу.
Ця промова, відома як Декларація Шумана, була не просто економічною ініціативою щодо виробництва вугілля та сталі. Це було моральне та цивілізаційне бачення, сформоване християнськими цінностями прощення та примирення, а також уявленням про людину, створену за Божим образом і тому наділену гідністю. Народи, які колись жили війнами, стали партнерами у справі миру. Колишні диктатури перетворилися на демократії. Колишні вороги стали союзниками. Кордони стали більше відкритими. Студенти вільно подорожували між країнами. Мільйони європейців виросли, сприймаючи мир як належне, оскільки попередні покоління свідомо створили інституції для його захисту.
Це стало початком найуспішнішого проекту з розбудови миру в новітній історії. Після століть воєн, кульмінацією яких стали дві катастрофічні світові війни, європейські народи віддали перевагу співпраці, а не помсті, взаємозалежності, а не націоналізму, та примиренню, а не безкінечному конфлікту. І це спрацювало.
Цей день можна було б назвати «Днем взаємозалежності» — днем, коли європейці почали співпрацювати та прагнути спільного блага, а не керуватися принципом «наша країна передусім».
Проте за межами Брюсселя, Страсбурга, Люксембурга та поодиноких шкіл чи офіційних заходів більшість європейців майже не звертають на це уваги. Адже День Європи заледве добивається визнання у насиченому календарі початку травня. День праці 1 травня і досі міцно тримається у національних культурах. Нідерландці щойно бурхливо відсвяткували День короля (27 квітня) та вшанували День пам’яті 4 травня і День визволення 5 травня. Вчора, 8 травня, Велика Британія відзначала День перемоги в Європі. День Вознесіння та П’ятидесятниця також часто припадають на початок травня.
Яка іронія, що 9 травня також несе в собі важкий спадок радянського Дня Перемоги, коли знову пафосно згадуються давно минулі звірства німців, що різко контрастує зі ставленням до цих подій Заходу. Попри те що під час війни Шуман перебував у нацистському полоні, він таємно передавав записки французькому руху опору, в яких зазначав: «Щоб відбудувати Європу після війни, ми, французи, мусимо навчитися любити й прощати німців».
Як належне
Цей забутий день народження є важливим якраз тому, що саму Європу часто сприймають як належне.
Багато європейців користуються плодами європейської інтеграції, мало що знаючи про її витоки. Опитування неодноразово показують, що рівень довіри до ЄС є найвищим з 2007 року, що частково пояснюється новим усвідомленням крихкості миру після вторгнення Росії в Україну. Європейці дедалі частіше сприймають Євросоюз не просто як ринок чи бюрократичну структуру, а як захисника демократії, безпеки та спільних цінностей. Проте розуміння інституцій ЄС, громадянської активності та джерела «європейських цінностей» залишається напрочуд слабким.
Це повернення до цінностей є важливим. Протягом багатьох років історія Європи здебільшого розглядалася з економічної чи технократичної сторони: правові норми, валюти, торговельні угоди та інституції. Однак знову набирає обертів більш глибока дискусія щодо моральних і духовних підвалин Європи.
Наступного місяця вийде нова книга Фергаса О’Беара «Європейський Союз і релігія», яка містить несподівані висновки. Перші розділи книги називаються «Розуміння занурення ЄС у священну купіль» та «ЄС (знову) відкриває для себе релігію».
Фергас, чиє ім’я виказує його ірландське походження, працює в ЄС вже 28 років, переважно в Брюсселі, де, серед іншого, обіймав посаду радника двох голів Європейського парламенту, а зараз є головою представництва Європейського парламенту в Ірландії. Ми знайомі з 2012 року.
Носії цінностей
Сьогодні ввечері Фергас буде моїм гостем у випуску щомісячних «Шуманських бесід» (Schuman Talk), де ми обговоримо результати його досліджень та їх значення. Тривала епоха тотальної секуляризації поступилася місцем дедалі глибшому усвідомленню в колах ЄС того, що релігія й надалі відіграє важливу роль у суспільному житті.
Це вражаючий розвиток подій. Спочатку європейський проект часто подавали як прагматичний та економічний. Здавалося, що релігія неминуче відійде у приватну сферу. Однак Фергас доводить, що сталося навпаки: релігія поступово «проникла в правовий порядок ЄС», особливо після того, як Лісабонський договір 2009 року створив офіційні механізми діалогу між інституціями ЄС та церквами й релігійними громадами.
Чому? Тому що Європа дедалі більше усвідомлює, що суспільства не можуть вижити лише за рахунок економіки. ЄС часто говорить про «європейські цінності» — людську гідність, солідарність, демократію, примирення, права людини, турботу про вразливі верстви населення. Але цінності не виникають з нізвідки. Вони передаються через культуру, пам’ять, філософію та релігійні традиції. Як зазначає Фергас, інституції ЄС почали розглядати релігійні спільноти як важливих «носіїв цінностей» та чинників, що сприяють формуванню європейської ідентичності та демократичної легітимності.
Тому День Європи заслуговує на більше, ніж просто формальне розмахування прапорами. День Європи — це день народження примирення, а дні народження є важливими, бо нагадують нам, хто ми є.
До наступного тижня,
