Не обов’язково бути католиком чи роялістом, щоб оцінити роль пап і монархів в утвердженні демократичних засад, які сьогодні зазнають атак антиліберальних режимів по обидва боки Атлантики.
Папа Франциск, який відійшов у вічність лише рік тому, послідовно виступав за верховенство права, справедливість, рівність та загальне благо. Він дедалі рішучіше виступав проти того, що, на його думку, було глобальним дрейфом у бік авторитарних моделей управління. Він неодноразово застерігав від маніпулювання демократичними мандатами задля виправдання антиліберальних рішень, попереджаючи, що вибори без справедливості можуть легітимізувати гноблення, а не стримувати його.
Він з особливою наполегливістю говорив про ерозію правди у суспільному житті. Папа Франциск стверджував, що дезінформація – це не другорядна проблема, а структурна загроза самій демократії. Коли правдою починають маніпулювати, закон втрачає свою непохитність, а влада починає діяти без будь-якої відповідальності.
Його послідовний захист мігрантів, бідних і позбавлених правового захисту був не просто пасторською діяльністю – то була невпинна критика систем, які заявляють про свою законність, водночас порушуючи принципи справедливості.
Сьогодні його спадщина набуває більш виразного втілення у діяльності Папи Лева XIV. Там, де Франциск висловлювався в пасторському та пророчому тоні, Лев демонструє готовність взаємодіяти з політичною владою більш безпосередньо, зокрема в ході нещодавніх контактів з Білим Домом. Лев наполягає, що верховенство закону не повинно підпорядковуватися політичній доцільності.
Лев занепокоєний вибірковим застосуванням принципів справедливості, політизацією інституцій та політичними напрямками, які підривають рівну гідність людей – особливо в таких сферах, як міграція, соціальний захист та ставлення до вразливих груп населення.
Він застерігає, що держава не може заявляти про захист свободи, одночасно послаблюючи правові та інституційні гарантії, які роблять цю свободу можливою.
Загальне благо
Якщо ці два папи виступали з моральними, а часом і конфронтаційними зауваженнями, то два монархи під час своїх нещодавніх візитів до Білого дому чинили стабілізаційний та стримувальний вплив, хоча у їхніх власних країнах ці візити мали суперечливі оцінки.
Король Нідерландів Віллем-Александр, який минулого літа приймав американського президента у своєму палаці в Гаазі, згадав про 400-річну нідерландсько-американську дружбу, а потім наголосив, що верховенство права є спільним зобов’язанням, на якому ґрунтуються союзи. Він підкреслив важливість інклюзивності та захисту вразливих груп, а також те, що економічні та політичні системи мають служити всьому суспільству, а не лише його окремим верствам. Тут він відтворив суто європейське розуміння спільного блага — на противагу зведенню управління до партійних інтересів, влади чи прибутку.
Британський король Чарльз III також скористався нагодою свого візиту до США, щоб підкреслити як давні особливі відносини між Великою Британією та США, так і необхідність дбайливого ставлення до навколишнього середовища, відповідальності та соціальної згуртованості — факторів, що протидіють роздробленню демократичного життя. Його наголос на відповідальності за стан довкілля мав не лише екологічний характер; він нагадав урядам, що загальне благо виходить за межі виборчих циклів та поточних інтересів.
Не менш важливим було його послідовне обстоювання гідності людей попри їхні відмінності. Чарльз надав особливого значення культурі міжконфесійної співпраці та взаємної поваги, чим утвердив підвалини рівності усіх перед законом. Без такого фундаменту юридична рівність ризикує стати абстрактною та нестійкою.
Три висновки
То чого ж ми можемо навчитися у цих двох пап і двох королів?
По-перше, демократія не може існувати лише за рахунок виборів, законів та інституцій. Вона потребує моральних засад, які ґрунтуються на правді, справедливості та рівній гідності всіх людей.
По-друге, різні форми лідерства можуть сходитися в одній меті. Пророчі застереження Франциска, безпосередня залученість Лева XIV, дипломатичні корективи Віллема-Александра та послідовне зміцнення позицій Чарльзом — все це вказує в одному напрямку: влада має нести відповідальність, закон має бути справедливим, а суспільство має залишатися орієнтованим на загальне благо.
Нарешті, слід зазначити, що виправлення відхилення від демократичних засад рідко відбувається лише завдяки різким конфронтаціям. Частіше це результат сукупного впливу голосів — моральних, символічних та інституційних — які не дають фундаментальним принципам втратити свою актуальність.
У час, коли довіра до демократії є хиткою, нам слід усвідомити, що відродження демократичного життя залежатиме не лише від політичних реформ, а й від відновлення глибинних переконань, які є основою таких реформ.
Яку роль ми, ті, хто не є ні папами, ні королями, можемо відіграти у відродженні духовних цінностей та переконань у наших містах, країнах та Європі в цілому? Як ми можемо взаємодіяти з містом? з громадським простором? з Європою?
Запрошуємо вас долучитися до нашої літньої школи, яка відбудеться в липні цього року та складатиметься з трьох модулів, присвячених кожній із цих сфер. Модулі можна пройти як нарізно, так і всі разом. Тим, хто цього потребує, буде надано проживання в «De Poort» — центрі МзМ в Амстердамі. Наша веб-сторінка буде готова вже наступного тижня, але зареєструватися можна вже зараз за посиланням: ywamamsterdam.com/engage
День Європи
Наступної суботи, 9 травня, відзначається День Європи — день, коли варто замислитися над тим, як нам повернути ці глибокі переконання. У цей день 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив трихвилинну промову, яка започаткувала процес європейської інтеграції, заснований на принципах верховенства права, справедливості, рівності та загального блага. З 2011 року Центр Шумана проводить Форум «Стан Європи» у столиці країни, яка головує в ЄС. Нині це Кіпр.
Однак, як було оголошено раніше, ми призупинили цю традицію у зв’язку з більшою залученістю до заходів, пов’язаних з Україною, та переорієнтацією наших зусиль на відновлення «душі Європи», де Україна виступає «лабораторією». На честь Дня Європи та річниці Декларації Шумана ми привеземо 20 молодих співробітників МзМ зі Стокгольма та Амстердама до Брюсселя на захід Together for Europe event («Разом за Європу»), який відбудеться 11–13 травня, де разом із 130 іншими молодими європейцями ми будемо шукати шляхи відродження «душі примирення».
До наступного тижня,
